Хто сказав, що краса не важливо,
Що можливо без неї прожить?
Це не правда, краса — просто диво,
Он струмок як дзюркоче, біжить,
Ось листочок з верби опустився,
Ніби човник по річці пливе,
Жовтий клен в озерце задивився,
Їжачок під пеньочком живе.
Там он білка швиденька стрибає,
Утепляє гніздечко своє.
Та горішки, й грибочки збирає,
Поки вдосталь добра цього є.
А вгорі чисте небо синіє,
А довкіл розмальоване все.
Клен розлогий увесь золотіє,
Вітер жовті листочки несе.
Від краси аж душа завмирає,
Ввись підносить, в самі небеса.
Нас вона на добро надихає,
Скільки щастя дає нам краса!
Без краси неможливо прожити,
Необхідна вона, як тепло.
Просто треба цю землю любити,
Все робити, щоб гарно було.