Хіба вам щастя ненависть дарує?
Чи для польоту сили додає?
Вона вам лише серденько руйнує
І кров із ваших жил невпинно п’є…
А нею ви себе заполонили
І шлете зло на землю й в небеса.
Ви у житті нікого не любили
І не тривожила ніколи вас краса…
Ви здатні лише зло в світ посилати,
А мріяти не вмієте в житті.
Тож вам би, оркам, тільки убивати,
Все руйнувати на своїм путі…
А ми в житті уміємо любити
І доброту у білий світ нести.
І з усіма ми хочемо дружити
Й до цілі вільно можемо іти.
Вам, росіянам, це не зрозуміти,
Бо злість всі переповнила серця.
Та як же світ цей треба не любити,
Щоб тупо йти до власного кінця.
І вам ніколи шкода не буває,
Ні матері, ані мале дитя…
Лиш ненависть вам серце роз’їдає…
Чого ви так не любите життя?
Тож схаменіться, доки ще не пізно
І починайте в світ тепло нести.
Вести себе не треба в світі грізно,
Важливо в нім любов й добро знайти.
Тож в серці місце доброті відкрийте,
Щоб в нього радість і краса ввійшла.
А зло по світу сіяти не смійте!
Щось не туди вас стежка завела…