А за вікном світліти починає —
Це дивовижний ранок настає.
А трішки згодом сонечко засяє
Пошле нам світло і тепло своє.
І я щаслива, бо життя триває,
Зимовий ранок радість всім несе.
Синіє небо, сонечко вже сяє
І, мов у казці, враз змінилось все.
І я радію чарівній хвилині,
Коли є тиша, а довкіл краса…
Бо треба це кожнісінькій людині,
Тоді збуваються всі чудеса.
Хіба ж не диво, що у грудні квіти
Цвітуть насправді, хоч уже зима…
Від цього дуже хочеться радіти,
Бо стужі й заметілі ще нема…
А сонце сяє, землю нагріває,
У небі синява, чарівна глибина!
І кожна квітка щастя посилає
І ти це щастя п’єш усе до дна…