Скажіть мені… Хіба не дивовижно,
Що серед холоду і темені, та зла…
Так трепетно, білесенько і ніжно
Маленька квітка раптом зацвіла…
Всіх сповістила, що весна близенько,
Що сніг розтане й прилетить тепло…
Й прокинулось нараз людське серденько,
І в нім усе найкраще ожило
Й затрепетало крильцями легкими,
Найвищі розбудило почуття,
Що стали раптом щирими, палкими…
І пробудило тягу до життя.
Й усе змінилось! Небо заясніло,
А сонечко послало всім тепло…
Й на серці у людини завесніло,
У синяву небесну підняло.
Великою любов’ю наділило
Та сили, і снаги всім додало…
Людське серденько щастям заіскрило
І цілий світ любов’ю обняло.