Скажіть мені... Хіба не дивовижно,
Що серед холоду і темені, та зла...
Так трепетно, білесенько і ніжно
Маленька квітка раптом зацвіла...
Всіх сповістила, що весна близенько,
Що сніг розтане й прилетить тепло...
Й прокинулось нараз людське серденько,
І в нім усе найкраще ожило
Й затрепетало крильцями легкими,
Найвищі розбудило почуття,
Що стали раптом щирими, палкими...
І пробудило тягу до життя.
Й усе змінилось! Небо заясніло,
А сонечко послало всім тепло...
Й на серці у людини завесніло,
У синяву небесну підняло.
Великою любов’ю наділило
Та сили, і снаги всім додало...
Людське серденько щастям заіскрило
І цілий світ любов’ю обняло.