Місцина в нас квітуча і багата —
Куточок раю на святій Землі!
Й життя повинно бути тут, як свято:
З піснями, в щасті, в радості й теплі.
Тут все для нас: ліси, озера й гори,
Джерельця та родючі є поля.
І є в нас Чорне та Азовське море —
Це благодатна й чарівна земля!
І жити б нам, у щасті розквітати
У цій красі, у цім земнім раю…
Та хочуть вороги до рук прибрати
Всю землю рідну й дорогу мою.
На неї зазіхали всі віками,
Бо заздрісно, що тут дзвенять пісні.
Ми ж надрами багаті і хлібами,
І душі наші сонячні й ясні.
А руки роботящі і завзяті,
І творчі люди тут жили завжди.
Забрати хочуть воріженьки кляті
Цю землю нашу й нанести біди.
Тож до кордону знов війська стягає
Московія, і в нас війну веде.
І на свободу нашу зазіхає,
І впевнена, що з рук їй це зійде…
Та скільки ж можна нищити й вбивати?
Вже стогне й плаче від знущань земля.
А плем’я озвіріле і прокляте
Повзе війною на мої поля…
Ми ж в ріднім краю хочем мирно жити,
Це дорога нам, рідна сторона.
Ми прагнемо творити і любити,
Це Україна наша, в нас одна.
І ми цю землю будем захищати,
І ворогам не віддамо наш край.
Ніхто не сміє землю цю забрати!
Допоможи нам, Боже, силу дай!