Затих вітрець й листок не ворухнеться,
Це вечір вже підходить на поріг.
А в лісі хтось заливисто сміється,
А хтось тихцем вертається з доріг...
Сміється, мабуть, птах, що день прожито
І він щасливо свій деньок прожив...
А в когось серденько печаллю вкрито,
А хтось для себе щось нове відкрив...
У всіх по-різному складались долі
І кожному цей день своє приніс...
Хтось воював, а хтось трудився в полі...
Хтось працював, а інший просто ріс...
А сонце котиться, бо час відпочивати,
Стомились всі — от нічка й на поріг...
Всьому живому в нічку треба спати...
Тому вона вже й стала на поріг...
А небеса чарівні й неозорі
Всіх заворожують, дарують казку нам...
Там випливли й замиготіли зорі
І мрійники летять навстріч зіркам.
Скрізь розлились духмяні аромати
Ніч — неповторний, дивовижний час...
І хочеться тихесенько співати,
Щоб пісня заколисувала нас...