Вже дуже рано стало вечоріти
І на спочинок сонечко іде.
Пісень нема, нема чому й радіти,
Лише туман біленьку шаль веде
І застеляє нею всю долину
І нашу річку. Всюди тишина.
Мов хтось спинив біленьку хуртовину
І от застигла в спокої вона…
Завмерло все, скрізь дивовижна тиша.
Тож дуже гарно, ніжно на душі.
Це літній вечір гарну казку пише,
Тож йти до хати просто не спіши.
Побудь у парі з вечором тихенько,
Про гарні мрії з ним погомони…
Хай зорями порадує серденько,
Сумні ж думки ти просто віджени.
Насолодися літньою порою,
Відійдуть скоро теплі вечори…
І подумки помрій із тишиною,
Красу вечірню в серденько вбери.
Бо скоро осінь на поріг прилине
І вітровій навколо загуде…
Нас дивне літо і тепло покине.
Такого вечора вже не знайдеш ніде.