Страшний наш світ, у ньому стільки зла,
Смертей, біди, обману і насилля…
Несправедливість чорна скрізь лягла,
Немов отруйне і чаклунське зілля…
А хто при владі, все гребе собі,
Хоч захлинається — наїстися не може…
Він й небеса загріб би голубі,
Йде напролом, веде себе негоже…
І совість, й честь за гроші віддає,
А мудрості і не було й немає.
Він Сатані давно поклони б’є…
А рідний край мій у вогні палає…
І так повсюди — хами нагорі…
Без совісті, а очі завидющі…
Їм лиш багатство завше на порі,
А руки в них і довгі, й загребущі…
І зиск свій мають навіть на війні,
А про народ ніхто тепер не дбає.
А совість Є? Чи десь на самім дні?
Про що це я? В них совісті немає.
І не було… Ніколи не було…
Їм влада й заздрість очі засліпила…
У їхніх чорних душах тільки зло,
І поки влада в них, то в них і сила…
На жаль… На жаль… І так було завжди…
Тож правлять світом виродки криваві.
Від них багато горя і біди —
Це нелюди погані і лукаві.