Це осінь нам любов свою дарує

Люблю як осінь у шибки стукоче,
Вмиває квіти рясно й виноград.
А то промінням сонечка лоскоче
Мій обважнілий яблуками сад.
Пора осіння щира і мінлива,
У ній є вдосталь ще польоту мрій.
Вона і щедра, дивна і вродлива…
Не поспішай… Хвилиночку постій
І придивись до колірної гами,
Відчуй душею дивовижний світ.
Полинь у сині небеса думками,
Здійсни у Всесвіт серденька політ.
І виростуть враз за спиною крила,
Що понесуть в безмежну синю вись.
Й прибуде сила! Надзвичайна сила…
Не поспішай. Постій і придивись
До цього світу, що довкіл вирує,
І до краси, що душу бадьорить.
Це осінь нам любов свою дарує,
Щоб ми уміли бачити і жить.