Як швидкоплинно все минає:
Дитинство, юності політ…
Вже й молодість нас покидає,
Ми летимо у білий світ…
Здається будем вічно жити,
Але усе, усе не так…
Тож починаємо тужити:
Все пролетіло, мов літак…
А в небі лише слід лишився,
Та не надовго… Вже й нема…
І вік наш точно так скінчиться.
Тривоги, смуток… Все дарма…
То ж треба просто в світі жити,
І до людей з добром спішить,
Творити, мріяти, любити,
Свій слід у пам’яті лишить.
Нам треба жити в добрім мирі,
У спокої, в ясній красі.
Щоб ми були хороші й щирі,
І доброзичливі усі.
Бо хто ми, люди, в світі цьому?
Мала сніжинка, що летить…
Билинка в полі весняному…
Й життя у нас — це просто мить…