Це штука непроста
Було у мене планів так багато,
Хотілося поїхати в краї,
Де є завжди любов, краса і свято,
І де завжди співають солов’ї…
Тривожать душу піснею своєю,
Туди, де море лагідне завжди…
Натішитись онуками, сім’єю,
Й не чути і не бачити біди.
Хотілося на старість мандрувати,
Бо де я там була в свої літа…
Книжки свої хотілось видавати,
Хоч це задача не така й проста…
Але війна життя нам зруйнувала,
Украла щастя, радість та й усе.
Багато в землю молоді поклала,
І вибухами землю всю трясе…
Усе, що в нас було, війна забрала:
Двір, хату, рідних і саме життя…
Міста красиві наші зруйнувала,
І вже назад немає вороття…
Як далі жити? Хто сказати може,
Як в тебе вже й не молоді літа…
Ніхто тобі уже не допоможе…
Життя, життя… Це штука непроста…