Це щастя, що світання настає,
А ранок сонно протирає очі.
Над нашим полем й лісом тиша є —
Ракети ж біснувались тут до ночі…
А зранку тиша, ніби й не війна,
А просто лиш гроза прогуркотіла…
А скільки вже життів взяла вона?
А скільки міст красивих загубила?
Не описати біль і жах війни
І ту біду, що край наш засіває…
На фронті гинуть доньки і сини
І плач дитячий до небес злітає…
І ллються сльози, душу біль пече…
А ворог лізе, що не зупинити…
Сьогодні в Україні гаряче…
Та переможемо! Нам треба жити!