Цінуймо Землю і життя

Ось літечко іде до мого двору,
Таке тепленьке, з квітами в руці.
Все достигати починає впору,
А діти радо граються в ріці.
Здіймають бризки, весело сміються.
Їм сонечко всміхнулось з висоти…
Під хмарками пташки веселі в’ються,
І на Землі цій радісно рости.
Бо тут краса, комфорт і все прекрасно:
Повітря, море, поле є, зело…
І світить сонечко теплесенько і ясно,
Напевно краще й бути не могло!
Й ми тут живемо — люди на планеті,
Творити вміємо в цім світі чудеса.
Ми незрівнянні у своєму злеті,
Ну, а навколо щастя і краса.
Та лиш не ту ми вибрали дорогу,
Не тими стежечками ми йдемо…
Бо сіємо лиш смерть, біду, тривогу
Й добро матеріальне гребемо…
Але для чого? Ми усі — не вічні,
Прийшли на мить і канем в небуття…
Але ведемо війни споконвічні,
Руйнуємо надії і життя.
І прагнемо комусь щось доказати,
Що ми усе тримаємо в руці?
Себе із Богом хочемо рівняти,
Купатися у славі, як в ріці.
Які ж малі ми, навіть дуже дрібні.
На зорі гляньте в небо й на буття…
Ми лиш на пил міжзоряний подібні,
Тому цінуймо Землю і життя.