Цінуймо, люди, кожну мить життя
І бережімо все, що є, недремно.
Живімо мудро, світло, до пуття,
Не витрачаймо сил своїх даремно
На витівки бездарні та на зло,
На чорну підлість, що серця з’їдає.
Живімо так, щоб добре всім було —
Це значення для всіх велике має.
Радіймо сонцю вранці, що зійшло
І квіточці, що зацвіла весною,
І слову доброму, що всім несе тепло,
Та небу синьому у нас над головою.
І людям тим, що з нами поруч є.
Втішаймось тим, що є ми в світі цьому.
Бо кожен з них урок нам свій дає
І щось несе у світі осяйному.
Набутись треба з рідними людьми,
Подовжити розмови, гарні миті.
Несімо доброту у серці ми,
Бо тільки ж раз живемо в цьому світі.
Тому життя не тратьмо на пусте,
На заздрощі, амбіції, образи…
Життя у кожного з нас дуже непросте,
Не поспішаймо скаржитись одразу.
А випромінюймо і доброту, й тепло,
Людей частіше словом пригортаймо,
Щоб з нами іншим хороше було
І це навік усі запам’ятаймо.
Втішаймося, любімо всіх і все,
Бо нам життя один лиш раз дається.
Всіх час нестримно в небуття несе,
Лиш на Землі нам сонечко сміється.
Набудьмося з хвилинками життя,
Найвищими натішмось почуттями.
Бо тільки мить земного є життя,
А далі вічність небуття над нами…