О, музика, неначе справжнє диво,
Чарує, заворожує серця…
Звучить натхненно, ніжно і красиво,
Що слухав би і слухав без кінця…
Й пливеш на хвилях музики незримо
Кудись далеко у мрійливу даль…
І щось тривожить серце невловиме,
Що більше не повернеться, на жаль.
А музика пливе, рікою ллється,
Наповнює, заповнює тебе…
Вона то плаче тихо, то сміється,
То піднімає в небо голубе,
До тих висот, що людям не сягнути,
Лише душа несеться в висоту…
А серце може бачити і чути,
Та розуміти звуків красоту…
О музика! Яке це справді диво!
Вона раптово змінює усе.
І як же для людини це важливо,
Коли вона тебе увись несе…