Краса довкіл, аж серце завмирає…
Чарівне літо радісно цвіте.
Нічого кращого у світі не буває,
Як тиша ніжна, сонце золоте
Й квіткове поле, що росою грає,
І ліс, що ген синіє вдалині.
На річці хвилька хвильку доганяє
Й світанки ніжні, тихі і ясні.
І пісня пташки, що вгорі лунає,
Та неба синь — безмежна глибина…
Й коли дитина пісеньку співає,
І щастям цим втішаєшся сповна.
На що не глянеш — все таке красиве!
І кожна квітка, що цвіте в дворі…
Бездонне небо, що завжди мінливе
І наші мрії десь отам, вгорі…
І хочеться до мрій отих летіти,
Здолати простір і любов нести.
Яке це щастя — просто в світі жити
І по Землі упевнено іти.