На захід сонечко скотилось, вечоріє.
Ось-ось останні згаснуть промінці.
І небо щедро-щедро зазоріє,
Вже почали співати стрибунці
І світлячки засвітяться, як зорі,
Шептати будуть верби щось своє.
І стануть чорні далі неозорі,
Якась таємна сила в цьому є.
Яка бентежить й хоче налякати,
Бо хтось там причаївся вдалині…
І може темне буде щось стрибати,
Чи ненароком з’явиться в вікні…
Та поки вечір лащиться тихенько
І навіває спокій, тишину.
Дитя вкладає в ліжечко маленьке
І пісеньку співає чарівну.
Чудовий вечір, просто дивовижно,
А вітер стих, листочка не хитне…
І музика до серця лине ніжно,
І казка ця нікого не мине...