Як гарно! Розійшлися хмари,
Кудись поділися примари…
Повсюди зразу посвітліло
І небо все заголубіло…
І вийшло сонце полум’яне,
Тепленьке і таке рум’яне!
Тепло в промінчиках послало,
Його ж усім нам бракувало!
А тут — тепло і світло, й ласка…
Не день, а дивовижна казка!
Тож все від щастя засвітилось,
Роса чарівно заіскрилась.
На квіти, що уже марніли,
Комахи зразу прилетіли,
Бо ж сонце сяє, вітер віє
Й усе живе теплу радіє.
Чарівний день, синіє небо…
Усе чудово! Все, як треба!