Час не стоїть на місці, він летить,
Миттєво, без зупинки відлітає,
Не повертаючись ніколи ні на мить.
Час людям лише спогади вертає…
Він повертає те, що вже пройшло,
Що відболіло, що відгомоніло…
На серце повертає то тепло,
А то, щоб знову болем защеміло…
То у часи дитинства віднесе,
Де мама з татом молоді й красиві...
Тоді згадається найкраще все,
Бо ми в дитинстві всі були щасливі.
То в пору юності поверне час.
А юність теж свої принади мала…
А то поверне у невдачі нас,
Щоб їх людина теж не забувала.
То в розквіт сили раптом поверне,
Де успіхи були, у когось й слава…
Той спогад раптом крильцями майне
І зникне так, як і прийшов лукаво…
А час летить і нас кудись несе…
Таку він здатність незворушну має.
І йому зовсім байдуже усе.
Він мчить вперед й назад не повертає.