Вже пізня осінь гілочки вмиває
Дощем холодним, бо така пора.
А вітерець свої пісні співає,
Закінчилась листочків жовтих гра.
Усі злетіли і на землю впали
І кольори загасли золоті.
Пташки усі давно повідлітали…
Часи у нас осінні, непрості.
І не тому, що осінь відлітає
Й на зміну їй приходять холоди…
У нас війна уже давно триває
Й багато у моїм краю біди…
Дітей осиротілих є багато,
А скільки діток в небеса пішли…
А всі життя любили ми завзято
Та й з усіма ми добрими були…
Та от війна нам все життя зламала,
Украла щастя, спокій, тишину…
Та волю і любов в нас не забрала,
Надію й віру чисту і ясну.
Це в нас живе і буде вічно жити,
Допоки ми живемо, всі віки!
Нам буде воля зіркою ясніти,
А шлях до волі вказують зірки.
І поки у серцях любов палає,
Надія є і віра, й доброта,
Нас Українців, ворог не здолає —
Це чиста правда, істина свята!