Чекає мати сина, виглядає
З крутих доріг страшнючої війни.
Вона до нього пташкою злітає
В квітучі дні чарівної весни.
А син земельку рідну захищає,
Боронить наші села і міста.
А та війна триває і триває
І доля в України непроста.
І день, і ніч реве сигнал тривоги,
Повсюди страх, розруха і біда.
Які складні сьогодні в нас дороги…
По них іде невпинно смерть бліда.
А мати сина хоче захистити
Руками, наче пташечка крильми.
Щоб він у світі міг ще довго жити
Серед полів, лісів і між людьми.
О! Зглянься, Боже, дай нам ліпшу долю
Та війни проклятущі припини.
Хай колосяться пшениці по полю,
Нехай живі вертаються сини.