На гойдалках розкачувались діти,
І сміх лунав у кожному дворі.
Раділи всі і привід був радіти,
У нас був мир і сонечко вгорі.
Пташки в довкіллі гарно щебетали
І вітерець співав свої пісні.
А люди лиха і біди не знали,
Були у всіх чудові дні ясні.
Ну, а кругом краса чарівна й квіти,
Веселий сміх і галас дітвори.
І нам усім хотілось просто жити,
Облагороджувати сад свій і двори.
Та зараз дні настали невеселі,
Кругом руїни і дітей нема.
Розбите все, зруйновані оселі,
Лякають гойдалки й нічна пітьма…
І думаєш: чи вдасться воскресити
Усе оте, що в нас колись було?
Війна пройде… А як ми будем жити?
Чи в серці в нас залишиться тепло?
А біль пече… Бо так вже втрат багато…
Війна забрала найдорожче все.
А в небесах натхненно і крилато
Летить надія і тепло несе…