Ой, як же все вражаюче красиво!
І небо, й хмарки, яблуні в саду…
Ото щоранку на одвічне диво,
Лише прокинулась, я подивитись йду.
І все мене усміхнено стрічає:
Бездонне небо, квіточки й трава…
Все тішить і на творчість надихає,
А я дивуюсь, поки ще жива.
Тож усміхаюсь і всьому радію,
І прохолоду чисту вранці п’ю.
А вітерець легенький ніжно віє…
Я стежечки нові життєві в’ю
І насолоджуюсь… Чи ж так багато треба?
Щаслива вже від того, що люблю
Цей світ прекрасний, волошкове небо,
Усе, про що я мрію і роблю.
Бо як усе це можна не любити,
Цей невимовно дивовижний світ…
Веселку в небі і чарівні квіти,
І зір в нічному небі дивний цвіт…