Чи й буде літо

От сонечко з-за обрію зійшло
І соловейко нам пісні співає.
Сміється ранок. Вітерець, тепло!
А от і хмара. Дощик накрапає.
Та не завадив дощик солов’ю,
Він ще гучніше тьохкає і свище.
Веде пісні і вивільга в гаю.
І вилилася дощиком хмарища.
І стало тепло — літо надворі!
Така краса, аж серденько співає.
І голубіє небо угорі…
А в нас війна… Страшна війна триває.
І кожну мить несе біду вона,
Бо гинуть люди, згарища, руїни..
І ця трагедія для всіх страшна,
Бо все живе, що є тут, просто гине.
А в нас же літо, літечко прийшло,
Щоб на Землі усе розкошувало!
Весни в нас в цьому році не було,
Бо вороги нам щастя розстріляли.
Чи й буде літо? От, якби ж було!
Щоб здобули ми врешті перемогу…
Щоб найсвітліше свято враз прийшло
І назавжди ми вимкнули тривогу.
І стали жити в вільному краю
Щасливі люди, вільні і крилаті.
І мали б мову й пісеньку свою,
Творці натхненні, мудрі і завзяті.