Чи є життя космічне? Хочем знати…
Звичайно є і ми тут не самі.
Та шлях вселенський нам не подолати,
Ще розум не розвиднився, в пітьмі.
Ми на початку й мірки ті космічні
Не по плечу, попереду ще все.
У власнім домі ситуації критичні,
Ми створюєм, в надії — пронесе…
Ми не навчились в цьому світі жити,
Ведемо війни на своїй Землі.
Чи ж можна людство далі десь пустити?
Звичайно ж ні, бо поки ми малі,
Неначе діти… Треба підростати,
Учитись жити, в світ нести добро.
І Всесвіт ніжно й трепетно любити,
І вчитися, узятись за перо
І книжку, щоб усе пізнати,
А головне — цю Землю берегти.
І думати, закони пізнавати,
Не зупинятися, а лиш вперед іти.
А от тоді, як ми вже підростемо,
Відкриється космічна таїна.
Тоді у Всесвіті себе знайдемо,
Відкриється загадка й не одна…