І от зима! І це насправді казка!
Чим далі йдемо, тим страшніша путь.
Вже не спасе бронежилет і каска,
Бо з ворогом страшні бої ідуть…
Там треба зброя і всього багато,
Ракети, танки і снаряди теж…
В окопах в холоді і в голоді солдати,
То ж сили їхні зовсім не без меж.
Їм є межа… Вони уже на грані,
Втомилися, тож радості нема.
А в кабінетах ситі і рум’яні
Службовці раді, бо прийшла зима!
Тож прагнуть вже ялинки наряджати,
Щоб свято стріти і дзвенів їх сміх,
Щоб за столами чарку піднімати
І з усмішкою привітати всіх!
Але ж війна і гинуть наші люди,
Які ялинки, коли смерть довкіл?
Які свята, як скоро й нас не буде,
Як вже немає наших міст і сіл…
Сьогодні все для перемоги треба:
То ж ви там, нагорі, усе зробіть,
Щоб знов заголубіло мирне небо
Й ми всі могли у добрім мирі жить!