Чим душу ми наповнимо свою,
Таку і долю будемо всі мати.
Чи будемо у прірви на краю,
Чи будемо у щасті проживати…
Тому у душу закладати слід
Любов і щедрість, доброту і ласку,
А не образи, ненависть і лід,
Не заздрість і не зло — це пастка.
В душі потрібно сонечко нести
Всім доброту навколо роздавати…
Щоб поруч тебе все могло цвісти
І радісно, та весело співати.
Щоб поруч тебе добре всім було,
Чудово й світло, затишно й прекрасно.
Тож віддавати вчімося тепло,
І доброту свою та щирість вчасно.
І тільки це нам щастя принесе,
Бо добре все сторицею вернеться.
Та й і погане, та недобре все
У нашій долі болем відгукнеться.
Тож вчімось бути мудрими людьми,
З Природою стараймось жити в мирі.
Бо, що посієм, те й зберемо ми.
Тож будьмо добрі, людяні та щирі.