В чарівну і заквітчану весну,
Коли належить людям всім радіти.
Читають діти вірші про війну,
А не про сонце й небо, не про квіти…
Дитинство їх затьмарила війна,
А синє небо, й щастя розстріляла.
Позбавила польоту їх вона,
Дитячу радість й сміх у них украла.
А дітям би таночки тут вести,
Співати, гратись, бо життя — це диво!
Віночки на лугах з квіток плести
І радісно сміятися, й щасливо…
Але війна нам зруйнувала все,
Скалічила і поламала долі…
Вона у край наш сум і смерть несе.
І тужно плаче вітер в чистім полі…