Читають діти вірші так чудово,
У них вкладають серденько своє.
І на душі стає нам світанково,
Бо діти — це найкраще, що в нас є!
Бо діти — наші мрії і бажання,
Надії щирі усього життя.
Їм серце віддаємо без вагання,
Щоб мудрими ішли у майбуття
Й щасливими, і добрими, ясними…
І щоб усі знайшли свої шляхи…
І щоб пишатися могли ми ними…
Ну, і вони летіли, мов птахи,
У білий світ на крилах диво-мрії
І будували казку на Землі.
Та добрими були всі їхні дії
Й жили вони у мирі і в теплі.