Читають люди вірші — це прекрасно,
Бо вірші душу піднімають ввись.
Й тоді стає на серці світло, ясно…
Було так завжди: зараз і колись.
Бо вірш — це думка світла і чудова,
Душі торкається, і шле любов до нас.
Й душа стає чарівна, світанкова,
Й летіти у блакить їй саме час.
Народжуються крила для польоту
І хочеться обняти цілий світ!
Тож диво відбувається достоту
І серце полонить весняний цвіт.