Чого бракує людям я не знаю,
Бо скрізь в природі справжні чудеса…
Чи інший погляд я на світ цей маю?
Мені ж дарує радість ця краса,
Що є навколо й людяність сердечна,
Та щедрість, щирість і любов свята.
І плинність у природі безконечна,
Та мудрість, і справдешня доброта.
Живу в гармонії і світові радію,
І зичу всім добробуту й тепла.
Про мир у світі я щоденно мрію,
Щоб радість між всіма людьми цвіла.
А люди завжди мали розуміння,
А не пихатість, зверхність й інше зло…
Щоб мали мудрість, щирість і терпіння,
Й душевне світло поміж них пливло.
Тоді мир, щастя на планеті буде,
Світ не здригнеться в полум’ї війни.
Достатні будуть і красиві люди,
Як відречуться всі від Сатани,
А будуть добрі, щирі і сердечні,
Й нестимуть в білий світ своє тепло.
Тож лихоліття згинуть безконечні,
Й паскудна заздрість, та все інше зло.