О! Господи! Ну, що людині треба,
Як сита, чиста й є у неї все:
І хата, й діти, мирне синє небо,
Ну, а природа ще й весну несе…
Як є робота, творчість і свобода,
Хіба для щастя мало ще цього?
Яка ще треба на людей пригода?
І до війни ви прагнете чого?
Якщо все добре в вас, чого вам треба?
Чого на нас ви зброю підняли?
Дивилися б собі у велич неба,
Й життя б людське по-своєму вели…
Ми вас не кликали та й не чекали,
Ми вільні люди в вільному краю.
Свою ми пісню радісну співали,
І доброту у світ несли свою.
Та ні! Напали ви на Україну,
Щоб знищити усіх і все дотла…
Тож підлість треба мати сатанинну,
Що на війну усіх вас повела.
І розуму та совісті не мати,
Щоб гинули і діти, й старики
Від ваших куль… Які ж то ви солдати?
Ви виродки, ви нелюди, таки…
За що воюєте? Ви хоч спитали?
Чого вам треба в нашому краю?
Свою ви ницість світу показали
І боягузтво підле у бою.
Тепер несіть належне покарання:
Навіки хтось лишився в цій землі,
Хтось втік із поля бою без вагання…
Та й здохнуть ваші виродки в Кремлі.