Чого це так? Я думаю собі,
Багато протилежностей є в світі?
Усе живе в постійній боротьбі…
То сонечко, то хмари враз в блакиті…
То ніжний ранок в росах зацвіте,
То грім і блискавка страшна чигає.
То на Землі співає все й росте,
То раптом замерзає, замовкає…
Чого то так? Було б весь час тепло,
Щоб все живе раділо і співало.
І радість, й щастя в світ дзвінкий несло
Та кольорами щиро вигравало…
Але чогось скрізь боротьба іде
В рослинному і у твариннім світі.
А до людей вона й війну веде.
Це зло людське, це найстрашніші миті…
Багато зла у цьому світі є,
Та ж люди і розумні, і свідомі…
Могли б придумати щось мудре і своє,
Якісь нові шляхи ще невідомі…
Де б не було насилля і біди,
І не лилася кров людська рікою,
Та заздрощів і вічної вражди,
Де словом все б рішалося, без бою.
Свідомість, мудрість… Не в усіх це є,
І мислити, на жаль, не кожен вміє.
Хтось ненаситний, краде, інший п’є…
І не живе, а просто животіє.
А як же хочеться, щоб доброта цвіла
І світом мудрість правила повсюди.
Щоб людяність між нами верх взяла
І стали світлі, добрі й щирі люди.