Якесь передчуття незрозуміле,
Чогось за все душа моя болить…
Чи то вже сьогодення наболіле,
Чи знов якась біда на нас летить…
Не знаю ще, та спокою немає,
Щось насувається і жити не дає.
А що воно таке — ніхто не знає…
Хтось павутину, як павук снує
Й добро та ласку загрібає в сіті.
І сіє морок, та біду несе.
Ну, що то твориться у білім світі,
Що робить чорним і страшним усе?
А як від цього лиха вберегтися
І що робити… Хто б нам розказав…
Метелиці зимові узялися
І білий сніг на кров людську упав…
Скрізь стало біло, мов ніде нічого,
А в світі тихо, мов війни нема…
А серце у передчутті лихого,
Та поки білим вкрила все зима…