Якщо у серці ненависть і зло —
Людина кращою уже не стане.
Так буде, є і завжди так було…
Від ненависті навіть квітка в’яне.
Здавалося б чого їй не цвісти?
Підлив і підкормив — все своєчасно…
А їй чогось не хочеться рости,
І в’яне рідна, ніби свічка гасне.
Так і людина, як нема тепла
І ніжності, взаємності, любові…
Нема того святого джерела,
Що виливається у погляді і в слові…
То тій людині важко в світ іти,
Яка б там сила в ній не вирувала…
Вона згасає ще на пів путі,
І щоб циганка їй не нагадала…
А все не так… Щось не ідуть діла,
Хоч всюди сонце і у росах трави…
Та не туди дорога повела
І виявився світ якийсь лукавий.
Бо кожен прагне сонця і тепла,
Любові і прихильності людської.
Й ніхто не хоче відчувати зла,
І ситуації непевної такої…
Та у житті буває щось не те:
То дощ, то град летить посеред літа,
То вітер все ламає і мете…
Так і любов — не завжди всім відкрита…