Нас біди не обходять стороною,
Вони проходять просто через нас.
Одна повзе відразу за другою…
Між ними не такий вже й довгий час…
Одна війна… За нею зразу й друга,
А тут Чорнобиль горе нам приніс…
І знов війна, бо ворог замість друга
Міста скидає просто під укіс…
Та що ж таке? Чом не дають нам жити?
Чому на нас повзе усякий зброд?
Ми ж вмієм працювати і любити,
Ми добрий, мудрий, праведний народ!
Та хтось нас дуже знищити бажає,
Бо заздрість не дає у мирі жить.
Тож ворог розумом не доганяє,
Що з нами краще в доброті дружить.
Бо наше кредо — це свобода, воля.
І хоч би як той ворог не скакав…
Ми не здамо лісів, морів і поля,
Бо це земля, яку нам Бог віддав!
Народ цю землю хлібом засіває,
І з краю в край садами засадив.
Він короваєм друзів зустрічає,
І відбиває підлих ворогів.
Ми той народ, якого не здолати,
Тож, вороги, додому поверніть!
Будуйте вдома замки і палати,
І там собі, як хочете, живіть.
Ми вас в віках нічого не просили,
Жили собі, як совість нам велить.
З землі святої набирались сили,
Й старались по сумлінню в світі жить.