Чому не можуть люди зрозуміти,
Що можна все навкруг так радісно любити,
І дерево, і квітку, і людину.
Чого любов моя для вас є дивна?

На Свитязі чарівна є сосна —
Чимсь незбагненним притяга вона.
А айстр бентежно-розмаїтий світ
Мене тривожить із дитячих літ.

А людські душі чисті пелюсткові
Так прагнуть завжди чистої любові.
Як я люблю! І всім повідомляю,
Що щастя більше, як любов, не знаю.

Мені однаково, що плещуть вузьколобі,
Яку ще плітку десь несуть у дзьобі.
Бо я люблю пречисто і безмежно
Усіх — від віку й статі незалежно!

А всі, що ходять заздрісні й сумні —
Позаздріть, позавидуйте мені.
Бо ця любов і гріє, й не вгасає,
Вона так радісно і так яскраво сяє!