Який чарівний ранок — дивовижно!
У ньому стільки радості й краси.
Він пригортає всіх так ніжно-ніжно,
Дарує нам пташині голоси,
Що линуть з парку, із лісів і поля.
І аромат приємний всім несе…
Краса повсюди й щастя, вільна воля.
І це для нас — земля і небо, все!
А вітер то війне, то завмирає,
Що навіть гілочку ніде не ворухне…
З-за хмари вийде сонечко, засяє,
То знову прохолодою війне,
Бо хмарка набіжить, сховає сонце.
Щоб так не гріло й землю не пекло…
Квапливо дощ застукає в віконце —
І знову все довкола зацвіло.
Тож літечко теплом нас огортає,
Красою поїть, радість роздає.
Чудовий ранок щиро всіх вітає.
І в цьому казка дивовижна є.