О! Вересень — це музика і квіти,
Шкільне життя — покликання моє.
Це світлий клас, мої чарівні діти…
Я там лишила серденько своє.
Тож перше вересня для мене свято!
Я майже пів століття тим жила.
Це значило для мене так багато…
Бо з добрим серцем я до школи йшла.
Дітей учила і несла їм світло,
Любила всіх і по життю вела.
Щоб добротою серце їх розквітло,
Я завжди їх проблемами жила.
І щастя всім та кожному бажала,
Хотілося, щоб мудрими зросли.
Я з ними завжди гралася, співала…
А діти всі цікавими були.
Пролинув час. Усі повиростали,
Розбіглися дорогами землі.
Усі вони свій власний шлях обрали…
А я пригадую, коли були малі.
Як вчила їх у зошиті писати
І вчити вірші, і співать пісні,
Читати, малювати, рахувати…
І як світились очі їх ясні.
А час летить. Усі дорослі стали,
І я давно від школи відійшла…
Та в вересні, як дзвоники заграли,
Я серцем і душею ожила.