Ой, ще не скоро, як же ще не скоро
Настане мир в країні і в душі…
В душі у нашій — біль і непокора…
В окопах холод, сиро, йдуть дощі…
А нам потрібна зараз перемога,
Щоб гидь погану вигнати з землі…
У нас кривава і важка дорога,
Бо ще жирують вороги в кремлі.
Нам знищити їх треба, подолати,
Щоб більш не піднімали голови.
По-справжньому, добряче наказати,
Щоб заповзли в тунелі чи в рови
Й амбіції навік свої забули
Та стали тихі й нижчі від трави.
Бо межі всі вони вже перетнули,
Хай рот тепер засунуть в рукави.
Й мовчать віки, бо досить говорити
Й протиставляти світові себе.
З людьми всіма потрібно в мирі жити
І цінувати небо голубе.
Тому нам конче треба перемога,
І не колись, а нині й навіки!
Ми переможемо, хоч і важка дорога!
У бій пішли чоловіки й жінки
І навіть діти помагати стали,
Вони бійцям малюнки шлють свої.
Й пісні свої найкращі заспівали,
Й чекають, щоб скінчилися бої…