І от скажіть… Хіба не дивина,
Що синє небо нам чарівно сяє,
А в сонця усмішка весела і ясна
Й воно тепло і світло посилає.
Щоб ми усі щасливими були,
А щастям цим насолодитись вміли…
І щоб по правді на Землі жили,
І щоб любов під сонечком зустріли…
Така краса на цій святій Землі,
Й велике щастя маємо — тут жити,
Під щирим сонцем, в світлі і в теплі…
Тож мусимо хороше все робити:
В своєму серці сонечко нести,
Наповнювати душу добротою,
Щоб в темноті по світу не брести,
А йти в житті дорогою ясною…
Частіше придивлятись до краси,
Що нас так щиро й ніжно пригортає…
Замилуватись краплею роси,
Що веселково у промінні грає…
Бо це найбільше щастя на Землі —
Людиною в красі казковій жити.
Купатися у сонячнім теплі,
Захоплюватись, вчитись і любити…