Летять хмарки біленькі і пухнасті,
А в небі незбагненна голубінь!
І ти живеш в піднесенні і в щасті,
Хоч зараз у блакить небесну линь!
А там краса і простір, вічна воля
Й хоч крил нема, та ти летиш увись!
Як жайвір навесні посеред поля,
Що з піснею навіки заручивсь.
І стільки радості і щастя в тім польоті,
Душа по вінця просто налилась…
Нема в ній місця сумові й скорботі,
Вона натхненно в небо понеслась.
У вічне небо, де краса безмежна,
Де мрій людських найкращих не злічить…
Де заповітна дума обережна,
Не вимовлена ще, а вже летить…