Ще вчора сміялись, співали, раділи
І мріяли всі, щоб скінчилась війна.
Дітей на прогулянку радо водили…
Немає їх нині, лиш звістка сумна…
Рашистська ракета в будівлю влетіла
І знищила все, розтрощила до тла.
Дорослих із дітками підло убила,
І горе у місто до всіх принесла.
А люди ж так світ цей прекрасний любили!
Летіли у мріях в чарівні світи.
За що їхні душі невинні згубили?
Чому не дали їм до мрії дійти?
За що і чому, навіжена навала
Прийшла в Україну і знищує все?
За що вона мирних людей покарала?
І далі розруху і смерть нам несе?
Немає вам прощення й більше не буде,
До вас ще розплата у час свій прийде.
Для нас ви не друзі і навіть не люди
І місця вам більше не буде ніде!
У вік двадцять перший, де всі процвітали,
Ви горе у світ і біду принесли.
Ви б, краще Росію свою будували
І вчились, щоб хоч розумніші були…