Цвітуть каштани… Зацвіли раненько.
Ще де той травень, а вони в цвіту.
Цвітуть собі, бо ж надворі тепленько,
Втішається пташина на льоту
Тим дивним цвітом, що стоїть свічками
І ніби всім освітлює путі.
І синє небо чарівне над нами.
Здається, що ще треба у житті?
А нам для щастя треба тиші й миру,
Щоб сонце заглядало у вікно,
І люди усміхалися всі щиро,
А в нас війна в країні і давно.
Тож не до усмішок… Хоч все квітує,
В природі співи, радість і краса!
І кожна пташка співами дивує,
І аромати — справжні чудеса!
А в нас війна ніяк не затихає,
І доля в українців непроста.
Війна в нас щастя й радість забирає,
Чудові наші села і міста,
Й життя людей, яким ще жити й жити…
Ну, а вони у засвіти пішли…
А їм би ще кохати і любити,
Вони ж такі ще молоді були…
Цвітуть каштани квітами-свічками,
Освітлюють дороги чарівні.
Такі високі небеса над нами,
А Україна у війні, в вогні.