Яке це щастя раненько вставати
Ще поки сонце зовсім не зійшло.
І світлий ранок радісно стрічати,
І відчувати промінців тепло,
Що йдуть до нас, летять аж так здалека,
Та все одно приємне відчуття.
Хоч це уже давно не літня спека,
А пізня осінь. Що ж, таке життя…
Ще зовсім трохи і прийдуть морози,
Дощі й сніги, зимові холоди.
І більше стане у довкіллі прози,
А на снігу залишаться сліди…
І сум частенько буде наповзати,
Бо зміняться в природі кольори.
І рідше буде сонце заглядати
До нас в вікно зимової пори.