Ще лиш півмісяця і літо відлетить
Кудись далеко в недосяжні далі.
І нам здаватиметься, що тривало мить,
І пригадаємо усі його деталі…

Згадаємо троянди дивні запашні,
І вишні, що давно вже обірвали…
І ті чарівні довгі та спекотні дні,
Й дощі, що часом добре набридали,

Бувало, що дощу благали ми усі,
А він не йшов, було скрізь дуже сухо.
Як дивовижне сонце сходило в росі,
А ввечері громи лунали глухо…

Та скоро-скоро літечко полине вдаль,
Ще кілька тижнів і його не буде.
І нам його, звичайно, буде дуже жаль,
Хоч, буде гарно й тепло ще повсюди…