Догорає осінь… Догорає
Й назавжди іде у небуття.
Ще останнє листячко кружляє,
Але вже позбавлене життя.
Ще милують погляд гарні квіти,
Їх багато всюди, навкруги…
І вони всміхаються, як діти!
Ще у жовтих вербах береги…
І травичка гарна та зелена,
І кульбаб квітучих скільки є…
Та уже злетіло листя з клена —
Відспівало, віджило своє…
Але ж небо гарно як синіє
І у квітах чарівних Земля!
Та вже сонце менше землю гріє
Й морозець прибілює поля…