Ще осінь золото не постелила,
Купається у зелені й теплі.
Хоч вітерець уже підняв на крила
Листочки й розкидає по землі.
А сад зелений, яблука рум’яні,
Та аромати осінь розлила.
І дні погожі, і такі жадані,
Бо скрізь, таки, поменшало тепла.
І часто дощик, просто не вгаває
Й нагадує про осінь надворі.
Хоч іноді ще й сонце припікає,
Всміхається між хмарками вгорі.
Така пора — казкова й вередлива
Вже скоро буде зовсім золота!
А як же восени багато дива…
Пора осіння дуже непроста!