Так рано вечір наступає,
Ще тільки п’ять, а темнота.
І довго-довго ніч триває,
Пройшла вже осінь золота,
А пізня їй прийшла на зміну,
І сірий колір принесла.
А доти все було відмінно,
Бо осінь радістю була!
Тепер дні стали коротенькі,
Та й то дощить, то сніг іде…
І ранки стали холодненькі,
Що й не сховаєшся ніде…
Лиш сонце встало — вже сідає
І чорна темінь настає.
Та й цей період чари має,
Щось таємниче в ньому є.
То в небо місяць випливає
І човником між хмар пливе,
І все неначе оживає,
І казка в небесах живе.
Як хмари підуть — ясні зорі
Розкажуть казку чарівну.
Простори в небі неозорі
Відкриють різну дивину.