Летять літа… Повиростали діти
І внуки вже дорослі… Підросли…
А я живу й не хочеться старіти,
Але на зиму роки потягли…
І віє прохолода звідусюди,
Бо час сьогодні інший, я не та…
Дорогу й місце уступають люди,
Ах, старість, старість — дуже непроста.
А ще б летіла, я б іще співала,
А люди кажуть: «Досить, зупинись…
Ти віджила своє і відспівала,
У паспорт та й у люстро подивись…»
І я дивлюсь, бо що ж тепер робити?
Душею ще лечу у небеса,
Ще хочеться сміятися, творити,
Бо на усій землі така краса!
А час пройшов, його не повернути,
Він використав і відкинув нас.
І треба звикнути і до кінця добути,
Сприймати все реально, без прикрас.